...

Історія школи

Історія Якимівської загальноосвітньої школи I-IIIступенів №2.

Світло шкільного дому…Сонячними споминами сяє воно нам всюди на крутих життєвих шляхах та кличе до себе – знов у юність, у дитинство, до батьківської домівки, до сходинок рідної школи, туди, де було так затишно і спокійно, туди, де виблискували сльозові дощі та спалахи першого кохання, туди, де ми уперше навчились читати й писати святі слова «мама», «Батьківщина», «Україна»…Спомини кличуть до школи, до рідної Якимівської ЗОШ I-III ступенів №2, бо…

Це - храм науки, що зоветься

Так просто й щиро: школа №2,

Тут скарб любові в кожнім серці,

Добру і гідності хвала.

Якимівська ЗОШ I-III ступенів №2 була заснована у 1903 році. Спочатку це була початкова школа, в якій працювали два вчителі: П.П. та С.А. Бачурські. З 1937 р. школа стала семирічною на 6 кл.,а з 1960 р.— восьмирічкою на 10 класів.

Якимівська восьмирічка багата на різні традиції. Будь-який захід визивав ентузіазм, надихав впевненості, надії на краще, радість від почуття бути корисним, вносив різноманітність у повсякденне шкільне життя.

Зі спогадів В.І.Чедакіної, вчителя російської мови та літератури, заступника директора з НВР:

Протягом навчального року школа, мов маленька держава, жила яскраво та насичено. Проводились різноманітні конкурси: на кращий учнівський зошит , на найчистішу класну кімнату, на найцікавіший класний куточок та стіннівку з визначеною тематикою.

Подвір’я перетворювалось на мурашник, коли оголошувався місячник зі збору металобрухту: на кучу за шкільним подвір’ям учні зносили звідусіль старі кроваті й миски, реї й каструлі, словом, все те, що мало вагу та було непотрібним у домашньому побуті. А коли підключались батьківські сили та засоби пересування, тоді окремі класи випереджали своїх суперників. Окрім металобрухту збирали макулатуру, насіння квітів, лікарські трави, будували шпаківні до Дня птахів для Алтагирського лісництва.

До ювілейних днів письменників – класиків проводили тематичні вечори.

Кінець 70-х – початок 80-х років.

В 1987 методом народного будівництва був збудований новий 3-поверховий корпус, куди перейшли навчатися учні середньої та старшої ланки. Керувала будівництвом Дрьоміна О.І., яка згодом стала директором школи.

Вчителі Якимівської восьмирічки разом з учнями та батьками отримали надзвичайний подарунок - довгоочикувану середню школу. Зовні школа була гарною, але всередині споруди було ще дуже багато роботи: треба утеплювати вікна, мити скло, настилати підлогу

Згадує вчитель математики Мартинова (Торгашова) Ольга Іванівна: «Я тоді була класним керівником 5 класу. Діти маленькі, і вся ця робота з ремонту їм була не під силу. І тільки завдяки добрим,чуйним батькам цього класу ми зробили все разом. Хотілось би подякувати таким батькам, як Фелькер Надія Михайлівна та Фелькер Анатолій Омелянович, Маричева Олена Олексіївна, Люта Валентиніа Андріївна, Григор’єва Надія Василівна та Григор’єв Микола Іванович, Сидоров Олександр Іванович, які не рахувались зі своїм часом і після робочих змін завода «Стандарт» та й у вихідні приходили настилати поли, фарбували вікна та виконували іншу роботу. А коли клас був майже готовий , Фелькер Надія Михайлівна та Фелькер Анатолій Омелянович запропонували наклеїти шпалери. І з підтримкой інших батьків в нашому 5 класі були шпалери. Це був перший клас у цій школі, де були шпалери. Аж на слідкуючій рік інши класи почали клеїти шпалери у своїх класнихкімнатах. В цей час директором Якимівської ЗОШ №2 був Морозов Анатолій Миколайович. Він багато піклувався про благоустрій школи, про поповнення матеріальної бази. В кабінет математики було надано всі необхідні на той час технічні засоби, роздатковий матеріал для кожного учня та й на кожну парту. Було потрібно виконати дуже кропітку роботу. І мені на допомогу прийшли мої перші для мене незабутні 9-класники (класний керівник Морозова Ірина Іванівна). Це Сашко Чуряков, Сашко Новосельцев, Андрій Довгаль, Володимир Улізько. Вони дуже багато працювали і за роботой забували про час. Доводилось збирати меблі, робити ніши для зберігання таблиць, встановлювати калькулятори на кожну парту, монтувати затемнення для вікон, підставки для технічних засобів. В цілому ці хлопці самостійно повністю обладнали кабінет математики. І за все це я хочу їм сказати:«Дякую!»